НАДС спільно із Вищою школою публічного управління у кооперації з Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики розробляють навчальні програми щодо недискримінації та питання гендерної рівності. Протягом 2022 року вдалося навчити за цими програмами більше 17,5 тисяч державних службовців, а також – 1912 посадових осіб місцевого самоврядування.

Про це заявила Голова НАДС Наталія Алюшина під час презентації результатів гендерного опитування в публічному секторі «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на державній службі України».

Результати гендерного опитування представили Голова НАДС Наталія Алюшина, Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко, керівниця проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксана Кисельова, директорка Вищої школи публічного управління Юлія Лихач, кандидатка історичних наук, експертка Проєкту “Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам” Наталія Чермошенцева, директорка Навчально-наукового центру прикладної соціології Навчально-наукового центру прикладної соціології «Соціоплюс» НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» Анна Іщенко.

Дослідження проводили у дві хвилі. Перша розпочалася за два дні до війни. Втім, навіть у цей складний період вдалося опитати понад 9 тисяч осіб. Перша хвиля дозволила врахувати певні недоліки, побажання, удосконалити методологію. З 23 серпня по 25 вересня провели польовий етап другої хвилі. Участь в цьому опитуванні була добровільною. Загалом долучилися понад 21 тис. публічних службовців із 79 ЦОВВ.

За словами Катерини Левченко, гендерна політика є складовою державного управління у будь-якій сфері. «Вона є наскрізною та інтеграційною. Це означає, що ми не можемо говорити, що лише один ЦОВВ або один суб’єкт відповідальний за реалізацію такої політики. За це відповідальні ми всі», – підкреслила вона.

На думку керівниці проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксани Кисельової, Україні необхідно інтегрувати гендерний підхід у процедуру прийняття рішень. «Збалансована участь передбачає представлення жінок відповідно до того відсотку, який працює в інститутах державної влади та органах місцевого самоврядування. Рівна частина передбачає також, що співробітники можуть вільно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію і не боятися того, що вони будуть за це покарані тим чи іншим чином», – зазначила вона.

Учасники заходу оприлюднили рекомендації для внесення змін до документів, політик та процедур з метою формування культури рівних прав та можливостей, унеможливлення всіх форм дискримінації на державній службі.

«Ми дивилися на те, як усередині установ відбувається, або не відбувається реалізація політики рівних прав і можливостей. Тобто, ми не розглядали те, як органи влади реалізовують цю політику назовні. Концентрувалися саме на тому, як це відбувається усередині», – зауважила експертка у сфері гендерної рівності, недискримінації та реформ Наталія Чермошенцева.

За її даними, більшість опитаних затримуються на роботі або беруть роботу додому і працюють після завершення робочого дня. 16,2% державних службовці вказали про необхідність психологічної підтримки. Чоловіки значно більше відмовились від психологічної підтримки (68,6%), ніж жінки (50,7%).

62,7% учасників дослідження відзначили, що не мають можливості працювати за індивідуально визначеними формами роботи. Чоловіки відзначили, що мають більше таких можливостей (різниця становить 5,7%). Якщо говорити про співбесіди при прийомі на роботу, то 14,9% – питали про сімейний статус. 11,2% – питали про наявність дітей, 4,4% – питали про плани стосовно народження дітей. Жінок частіше питали про наявність дітей (12,3% жінок та 8,5% чоловіків), а також щодо планів народження дітей (5,8% жінок та 0,9% чоловіків), також 1,8% жінок вказали, що їх питали про наявність вагітності.

Довідково: Гендерний аудит апаратів міністерств та центральних органів виконавчої влади здійснений за сприяння Національного агентства України з питань державної служби, Урядової уповноваженої з питань гендерної політики та за підтримки проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам». До проведення долучився також Навчально-науковий центр прикладної соціології «Соціоплюс» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».