7 квітня відбулася фінальна, дев’ята онлайн-сесія Освітнього марафону «Публічне управління без бар’єрів», присвячена темі безбар’єрності простору, державних будівельних норм та доступності інфраструктури.

До онлайн-трансляції долучилися близько 1000 учасників — представники органів державної влади, місцевого самоврядування, експерти та всі, хто працює над впровадженням безбар’єрних рішень у громадах.

Відкриваючи сесію, Голова НАДС Наталія Алюшина наголосила, що безбар’єрність простору — це питання не окремих рішень, а якості життя і безпеки людей.

«Безбар’єрність — це не про пандуси як окреме рішення. Це про те, як насправді працюють міста, громади і будівлі для людей», — зазначила вона.

За її словами, доступність інфраструктури сьогодні стосується значно ширшого кола людей, ніж прийнято вважати.

«У Європейському Союзі близько 90 мільйонів людей мають обмежену мобільність — це кожен четвертий дорослий. І це означає, що безбар’єрність — це не про меншість. Це про значну частину суспільства», — підкреслила Голова НАДС.

Вона також звернула увагу на практичний вимір цієї теми: «Якщо інфраструктура не враховує ці потреби — вона фактично виключає людей із суспільного та економічного життя країни».

Окремо Наталія Алюшина наголосила, що доступність простору в сучасному світі розглядається не як додаткова опція, а як показник якості державної політики.

«Безбар’єрність — це не витрати. Це інвестиція. І країни, які системно вкладаються у доступну інфраструктуру, отримують реальний економічний ефект», — зазначила вона.

У центрі обговорення сесії були практичні аспекти впровадження безбар’єрності через державні будівельні норми та стандарти доступності.

Спікерами заходу стали представники Міністерства розвитку громад та територій України – Олена Воскобійник (директорка Департаменту технічного регулювання у будівництві) та Сергій Городецький (начальник відділу нормативного забезпечення будівництва об’єктів виробничого призначення та інженерно-транспортної інфраструктури).

Під час виступів вони розповіли про оновлення державних будівельних норм, інтеграцію принципів безбар’єрності у проєктування та будівництво, а також про практичні рішення, які дозволяють зробити простір доступним для всіх — без винятку.

Йшлося, зокрема, про те, як враховуються потреби людей з інвалідністю, осіб старшого віку, батьків з дітьми, а також про те, чому безбар’єрність має закладатися на етапі планування, а не додаватися після.

Окрему увагу приділили викликам, які постають перед Україною в умовах відбудови, та можливості одразу інтегрувати принципи доступності у нову інфраструктуру.

Фінальна сесія показала, що безбар’єрність простору — це вже не теоретична тема, а конкретні рішення, які визначають, наскільки середовище є зручним, безпечним і відкритим для кожного.