17 червня відбувся онлайн-семінар за програмою «Екологічна безпека з урахуванням гендерної перспективи». Захід організовано Вищою школою спільно з Oxfam в Україні, Центром «Розвиток демократії» та Громадською радою при МФО «Рівні можливості».

Семінар відкрився обговоренням глобальних тенденцій, зокрема порядку денного «Жінки, мир, безпека», який набуває особливої актуальності в умовах війни. Про це, а також про екологічну безпеку та гендерну рівність розповіла Марія Вікторія «Мавік» Кабрера-Балеза – представниця Глобальної мережі жінок-миробудівниць.

У вітальній промові, Юлія Лихач зауважила, – “Ми розуміємо, що за останні роки дуже змінилися вимоги до державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування щодо розуміння питань гендерної рівності і підходів до гендерних компетентностей. Питання гендерного мейнстримінгу посідає зараз дуже важливе місце і в контексті європейської інтеграції, і відновлення України. Саме тому Вища школа на сьогодні реалізує більше 20 програм з різних аспектів гендерної рівності”.

Основною темою обговорення став європейський та український досвід у сфері захисту довкілля з урахуванням гендерного підходу. Спікери проаналізували рішення Європейського суду з прав людини від 9 квітня 2025 року, в якому вперше встановлено, що бездіяльність держав у сфері клімату може порушувати права людини. Учасники обговорили вплив цього прецеденту на екологічну політику, механізми правового захисту вразливих груп та розвиток громадянських ініціатив.

Окрему увагу було приділено темі екоциду – широкомасштабного знищення довкілля внаслідок воєнних дій. Представники ГО«Майдан Моніторинг», WECU – Women, Environment & Climate Ukraine, молодіжної еко-феміністичної ГО «Розвій» та платформи VONA / ГО «The Tide» ділилися прикладами екологічних втрат, які вже фіксуються в Україні, та обговорили шляхи міжнародного визнання цих злочинів і механізми притягнення до відповідальності.

Завершальним акцентом семінару стало питання інтеграції екологічної та гендерної складових у плани місцевого відновлення. Обговорювалося те, що відбудова має бути не лише технічною, а й соціально чутливою – такою, що враховує потреби жінок, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, а також забезпечує екологічну безпеку та участь громад у прийнятті рішень.