На честь першого дня святкування Тижня Європи, пропонуємо коротку історію становлення ЄС. 

Вважається, що після Другої світової війни саме Декларація Шумана стала відправною точкою у створенні Європейського Союзу. У своїй промові міністр закордонних справ Франції Робер Шуман заявив:

«…французький уряд пропонує негайно діяти в обмеженій, але ключовій сфері, об’єднавши французьке та німецьке виробництво вугілля і сталі під наглядом спільного Високого Органу, у рамках організації, відкритої для участі інших країн Європи…Спільне виробництво зробить війну між Францією та Німеччиною не тільки немислимою, але і практично неможливою.»

Так була створена Європейська спільнота з вугілля та сталі. Невдовзі до них приєдналися Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург, які підписали Римський договір про створення Європейської економічної спільноти (ЄЕС). Спільнота створила спільний ринок для вільного руху товарів, капіталу, послуг і людей. Успіх цього союзу привернув увагу інших країн, таких як Великобританія, яка приєдналася в 1973 році разом з Данією та Ірландією. А в 1981 році до Союзу приєдналася і Греція.

Цікавий факт: у 2012 році ЄС був нагороджений Нобелівською премією миру. Чи можна тоді сказати, що кожен громадянин ЄС має Нобелівську премію миру?

У 1985 році країни, що входили до ЄС, підписали Шенгенську угоду, якою скасовувався паспортний митний контроль, що дало змогу громадянам вільно подорожувати з однієї країни до іншої.
Країни також домовилися щодо стилю та символіки ЄС, прапора, гасла та гімну.
У 1986 році до Союзу приєдналися Іспанія та Португалія, а у 1990 році — об’єднана Німеччина.

І нарешті 1992 це рік, коли країни-учасниці підписали Маастрихтський договір, створивши власне Європейський Союз та єврозону.

Цікавий факт: гімн ЄС це “Ода до радості” з Дев’ятої симфонії Бетховена, яка символізує єдність і мир. Цю оду Бетховен створив на вірші Фрідріха Шиллера, проте затверджений гімн звучить без слів. Універсальною мовою музики він відображає європейські ідеали свободи, миру та солідарності.

Історія Європейського Союзу

1945-1959
Мирна Європа

Європейський Союз створюється з метою припинення частих і кровопролитних воєн між європейськими сусідами, кульмінацією яких стала Друга світова війна.

У 1950 році створюється Європейська спільнота з вугілля та сталі. Шість країн-засновниць: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди.

У 1957 році Римський договір створює Європейську економічну спільноту (ЄЕС).

1960-1969
Економічне зростання

1960-ті роки – період значного економічного зростання, якому неабияк посприяв той факт, що країни ЄС припинили стягувати митні збори при торгівлі між собою.

1970-1979
Нові члени

У 1973 році Данія, Ірландія та Велика Британія приєдналися до Європейського Союзу, збільшивши кількість країн-членів до дев’яти.

У 1970-х роках посилюється боротьба із забрудненням навколишнього середовища. ЄС ухвалює закони про захист довкілля, вперше запроваджуючи поняття «забруднювач платить».

1980-1999
Геть кордони

З розпадом комуністичного табору в Центральній та Східній Європі відносини між європейськими країнами стають дедалі кращими.

У 1993 році пересуватися між країнами стає простіше.

1990-ті – це також десятиліття підписання двох договорів:

Маастрихтського договору про Європейський Союз (1993 рік)

та Амстердамського договору (1999 рік).

2000–2009
Розширення

Євро стає новою валютою для європейської спільноти.
Після подій 11 вересня 2001 року країни ЄС починають тісніше співпрацювати у боротьбі зі злочинністю.
У 2008 глобальна фінансова криза вражає світову економіку, і в результаті у 2009 році набирає чинності Лісабонський договір, ратифікований усіма країнами ЄС. Це закладає утворення сучасних інституцій в ЄС та покращує механізми ухвалення рішень.

2010–2025
Часи випробувань і трансформацій

У 2010-х Європейський Союз переживає низку серйозних криз — боргова криза в єврозоні, міграційна криза 2015 року, терористичні атаки в кількох країнах та посилення євроскептицизму.

Однак, саме у цей період, у 2012-му році, Європейський Союз отримує Нобелівську премію миру за внесок у «просування миру, примирення, демократії та прав людини в Європі».

2016 року стався перший вихід країни-члена з ЄС. Внаслідок референдуму Велика Британія прийняла рішення залишити Європейський Союз у процесі, відомому як Брексіт. Це призвело до суттєвих змін у торгівлі, мобільності та дипломатичних відносинах між ЄС і Британією.

У 2017 відбувся запуск частини політики безпеки та оборони ЄС — ­ Постійної структурованої співпраці (PESCO), що показало об’єднаність Європи, готовність співпрацювати з метою захисту спільних кордонів та зміцнення колективної обороноздатності в умовах нових геополітичних викликів.

2019 року у результаті багаторічної політики у сфері гендерної рівності, зокрема Стратегії забезпечення рівності між жінками та чоловіками (2010-2015), Європейський Союз зробив історичний крок, обравши Урсулу фон дер Ляєн першою жінкою на посаді президента Європейської Комісії. За її ініціативи також було досягнуто найбільш гендерно збалансованого складу Комісії в історії ЄС — 13 жінок та 14 чоловіків.

У цьому ж році відбувся запуск програми «Європейський Зелений курс» (European Green Deal) — амбітного плану перетворення Європи на перший кліматично нейтральний континент до 2050 року.

2014–2025
ЄС та Україна

У 2014 році після Революції Гідності Україна підписує Угоду про асоціацію з Європейським Союзом — це новий етап у відносинах, що відкриває шлях до глибшої політичної та економічної інтеграції.

У 2017 році запроваджено безвізовий режим між Україною та ЄС — символ глибокої політичної та інституційної довіри та підтримки євроінтеграції України.

З 2022 року, ЄС надає Україні безпрецедентну військову, гуманітарну та фінансову підтримку, а також запроваджує жорсткі санкції проти країни-агресора.

Також у 2022 році Україна отримує статус кандидата на вступ до ЄС, разом з Молдовою, а у 2024 році Європейська комісія офіційно рекомендує розпочати переговори про вступ.

Сьогодні Україна впевнено рухається до повноправного членства в ЄС, перетворюючи європейські цінності на основу внутрішніх реформ. Для нас, євроінтеграція — це вже не лише курс, а частина української державної та суспільної ідентичності.