‘Вища школа публічного управління та Українська Гельсінська спілка з прав людини презентували аналітичне дослідження «Постраждалі особи у фокусі перехідного правосуддя: доступ до гарантій для осіб, позбавлених особистої свободи, та осіб, житло яких зруйноване або пошкоджене внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України».
Важливою складовою дослідження став практичний досвід публічних службовців. Збір практичної інформації відбувався, зокрема, під час тренінгів «Застосування механізмів перехідного правосуддя в державній та місцевих політиках у сфері компенсацій та захисту майнових прав постраждалих осіб», які проводилися у партнерстві з Вищою школою.
Дослідження тривало з квітня по червень 2026 року та поєднало аналіз законодавства і міжнародних стандартів, опитування постраждалих осіб, адвокатів, правозахисників та державних службовців, фокус-групові дискусії й експертне обговорення.
Загалом анкетне опитування пройшли 244 особи, у трьох фокус-групах взяла участь 71 особа, ще 41 фахівець і фахівчиня долучилися до експертного обговорення.
Один із напрямів дослідження стосується захисту цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії Росії.
За результатами опитування, 75,5% респондентів вважають, що чинне законодавство не відповідає потребам постраждалих. 84,4% назвали складну процедуру підтвердження статусу однією з головних перешкод для отримання державних гарантій.
У 2025 році із 3691 позитивного рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи лише 6,8% — 250 рішень — стосувалися цивільних осіб. Частка відмов серед цивільних заявників сягала 81%.
Другий напрям дослідження присвячений механізмам компенсації за пошкоджене та зруйноване житло.
Станом на 10 липня 2026 року державну компенсацію отримала 231 681 родина на загальну суму 119,1 млрд грн. Водночас із понад 3 мільйонів постраждалих домогосподарств компенсацією охоплено менш ніж 7,7%.
Дослідження також засвідчило низку системних бар’єрів: складнощі з підтвердженням права власності, різну практику роботи місцевих комісій, недостатній персоналізований супровід постраждалих та потребу в посиленні інформаційної і методичної підтримки публічних службовців та місцевих інституцій.
Серед ключових рекомендацій дослідження — перехід від надмірно формалізованого адміністративного підходу до людиноцентричної системи підтримки, спрощення процедур та вимог до доказування, розвиток персоналізованого супроводу постраждалих, посилення міжвідомчої координації та ролі територіальних громад.
Окремий акцент зроблено на необхідності посилення інформаційної та методичної підтримки місцевих інституцій. Для публічних службовців це означає не лише знання законодавства та відповідних процедур, а й спроможність практично допомагати людям реалізовувати свої права в умовах наслідків війни.
Повний текст дослідження — за посиланням https://drive.google.com/file/d/1BVb9QoFY2vBntUcfNlihlUHc8RUxmmLJ/view?usp=drivesdk
Дослідження підготовлено громадською спілкою «Українська Гельсінська спілка з прав людини» в межах проєкту Міжнародної організації з міграції (МОМ) за підтримки Державного департаменту США. Погляди, викладені у матеріалах, належать авторам і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США або МОМ.ʼ
